Мамо моя…

11.09.2012

Мамооо!

Лиш думкою торкнусь Вас мамо і щось неймовірне твориться в душі. Таке тепле, ніжне, близьке і рідне.

Ви найрідніше! Ви моє начало!

А знаєте мені так хочеться сказати: - Погладьте мене мамо! Коли Ви обнімаючи - цілуєте мене при зустрічі чи на прощання. А як Ви здогадалися, що я так люблю полежати у Вашому ліжку, поринувши думками туди далеко, аж у дитинство? Ех мамо Ви мабуть теж скучаєте за тим вщент порослим подорожником - подвірям, а мені так хочеться почути: -Ти чого там розлігся під возом? Час йти в поле...

А полеее..... мммм! Свіжий польовий вітерець приємно огортає нас. Засмагою нагороджує наші тіла лагідне сонце. Житній лан золотом виграє за курною польовою дорогою. Маки, волошки, ромашки... А знаєте мамо - я так і не побачив красивіших за них квітів. Ой ледь не забув - з ними можуть зрівнятися лише плетиво маруни і настурції в бабусі біля тину! Вона так їх любила! Я памятаю мамо! Знаєте але дивлячись на квітки настурції, завше згадую віко труни бабусі уквітчане квітками настурції саме так я вона заповідала...

Так мамо роки в нас забирають можливість рухатись, обмежуючи нас в свободі, але ніхто не в змозі обмежити нас в ЛЮБОВІ - МИ ЛЮБИТИМЕМО ОДНЕ ОДНОГО! МИ ЛЮБИТИМЕМО ЖИТТЯ!

Я їду до Вас мамо...........

 (460x699, 80Kb)