історія про дівчинку((

11.09.2012

 (255x500, 15Kb)

 шістнадцять…Багато чи мало??? Всі почнуть зудіти, що вона  майже нічого не розуміє…О як вони помиляються! Всі пустощі, які вона коли-небудь робила, то все заради привернення уваги до себе…А вони.. вони нічого не розуміли.. Їм що байдуже??? Образливо!!!! Ніхто навіть і не поцікавиться, що коїться в її серці. Тільки знають що давати вказівки та поручення їй на виконання… Хіба чесно? Про друзів… Що тут сказати.. Як такових , справжніх і не має…Хіба можливе порозуміння між розбещеною дитиною і нею…такою особливою….НІ!!! такого і не буде…Всього лише 16…Вона намагається знайти свій стиль, намагається отримати авторитет в цьому житті… Але що коїться??? Ледве вона досягає наміченого одразу ж розуміє що не цього вона хотіла…Хто б підтримав, хто б пожалів, хто б обійняв,  хто б зрозумів…хто б дав доречну пораду     Та ніхто не розуміє…. Майже ніхто…. Всього лише 16, але їй здається, що вона вже ніколи не захоче посміхатися так  щиро, як у дитинстві…Бо на душі смуток, в серці порожнеча, в очах застиг смуток… Їй холодно.. та вона цього не покаже…Боїться.. Боїться знов бути ображеною….Може колись, хто-небудь й зможе стати для неї сонцем, можливо знайдеться коли-небудь той, хто її зігріє…В неї є лише надія та віра на це…. Адже їй всього лише 16 і по переду ціле життя((